23 квітня був обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де 23 квітня на День Юрія дарували троянду за кожну куплену книжку. А для світової літератури цей день є символічним.
Закон України про авторське право і суміжні права
Цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) ... читати далі >>>
(джерело: офіційний веб-портал "Верховна Рада України")
Захист авторських та суміжних прав
Закон України «Про авторське право і суміжні права», далі – Закон, охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва – авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення – суміжні права. Автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. Об’єкти авторського права можуть бути різноманітними. Невичерпний перелік зазначений у ст. 8 Закону, зокрема, до них відносяться літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо), виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори, комп’ютерні програми, бази даних, музичні твори з текстом і без тексту, фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії тощо. Статтею 10 Закону визначені об’єкти, що не охороняються авторськими правами, зокрема, повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації, твори народної творчості ... читати далі >>>
(джерело: сайт "inventa")
Всесвітній день книг і авторського права - 23 квітня, п'ятниця
Це один із знакових днів у нашому міжнародному календарі. Талант письменника - яскрава демонстрація духовного начала всього людства. Уміння висловити свої почуття і переживання, думки і образи, події і відносини, і багато чого, що так чи інакше зв’язується з людським світоглядом - справжній дар. Сказати і бути почутим, знайти розуміння і відгук у серцях вдячного читача - це мета будь-якого автора. Далеко не всім вдавалося досягти її. А деякі навіть випереджали свій час, будучи натхненниками і законодавцями нових підходів, і нових поглядів.Слова і фрази, найрізноманітніші вирази, хід і перебіг думки, цілий потік процесу мислення і почуттів, який лягає в основу того чи іншого твору, стаючи згодом нашим спільним людським надбанням, захоплює і багатьох просто не може залишити байдужими, надаючи унікальний колорит нашому з вами життю і духовної спадщини... читати далі >>>
(джерело: сайт "Ділова Мова")
Сьогодні Всесвітній день книги та авторського права. Історія свята
Уперше спробу пов’язати 23 квітня з книгами було зроблено 1923 року продавцем книг у Каталонії (Іспанія). Початкова ідея належаала валенсійському письменнику Вісенту Клавелу Андресу, який запропонував у такий спосіб вшановувати письменника Мігеля де Сервантеса, спочатку 7 жовтня, в день його народження, а потім — 23 квітня, у день його смерті. У 1995 році ЮНЕСКО вирішило святкувати Всесвітній день книги та авторського права 23 квітня, оскільки цей день є датою смерті Вільяма Шекспіра та Інки Ґарсіласо де ла Веґи, а також днем народження декількох інших видатних авторів, таких як Моріс Дрюон, Халлдор К. Лакснесс, Володимир Набоков, Жозеф Пла і Мануель Вальєхо . Історично збіглося так, що Шекспір і Сервантес померли 23 квітня 1616 р., — але не в той самий день, тому що на той час Іспанія послуговувалася григоріанським календарем, а Англія — юліанським. Сервантес фактично помер на 10 днів швидше за Шекспіра. Всесвітній день книги та авторського права було проголошено на 28-й сесії ЮНЕСКО 15 листопада 1995 року (Резолюція № 3.18). Рішення прийняте з метою просвіти, для подальшого розвитку усвідомлення культурних традицій, а також з урахуванням того, що книги є найвагомішим засобом поширення знань та найнадійнішим способом їхнього збереження. Це найчудовіший винахід для обміну ідеями за межами людського простору та часу, а також найпотужніша сила викорінення бідності та мирного будівництва . В резолюції відзначається також доцільність проводити в цей день книжкові виставки та ярмарок... читати далі >>>
(джерело: інформаційна агенція "Погляд")
Всесвітній день книги та авторського права: коли і навіщо
Сьогодні, 23 квітня, світ відзначає Всесвітній день книги та авторського права – свято авторів, видавців, критиків, бібліотекарів, читачів і всіх-всіх, хто часом залишається «за лаштунками» книговидання. Чому саме 23 квітня і чому так важливо на світовому рівні запроваджувати такий день, спробуємо розібратися далі. «Винуватців» у цього «свята книголюбів» кілька. Так, саме 23 квітня народилися такі видатні особистості світової літератури, як французький письменник Моріс Дрюон (1918), ісландський лауреат Нобелівської премії з літератури Галдор Лакснесс (1902) і трикратний претендент на цю премію Володимир Набоков (1899), а також український письменник Григорій Тютюнник (1920); у цей же день 1616 року померли Вільям Шекспір(щоправда, за юліанським календарем) і перуанський історик Інка Ґарсіласо де ла Веґа (вже за григоріанським календарем)... читати далі >>>
(джерело: сайт "Видавництво Старого Лева")
Книга – джерело знань
Книга – одне з найбільших чудес, створеною людиною. З тих пір, як люди навчилися писати, свою всю мудрість вони довірили книгам. Книги відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє. Шлях розвитку книги був довгим і складним. Який тільки матеріал не використовували люди для виготовлення книжок: глину, листя та кору дерева, шкіру тварин, бамбук, папірус, шовк. Перші паперові книги з'явилися в Європі в ХІІІ ст. Їх довгий час писали від руки. Одна книга виготовлялася 5–7 років і коштувала дуже дорого. У ХV ст. був винайдений спосіб друкувати книги. Перша друкована в Україні була видана Іваном Федоровим у 1574 році у Львові. Називалась вона "Апостол". Довіряючи всі свої знання і досвід книгам, люди навчилися зберігати їх. Скарбницями книг називають бібліотеки. У перекладі з давньогрецької мови слово "бібліотека" означає приміщення, де зберігаються книги ("бібліо" – книга, "тека" – сховище). Бібліотеки з'явилися з незапам’ятних часів. Давні єгиптяни називали їх "аптеками для душі", тому, що книги робили людську душу благородною, а розум сильним. В Україні перша бібліотека з'явилася за часів Київської держави. Її створив князь Ярослав Мудрий у 1037 р. Сьогодні ми не знаємо хто написав першу книжку, як вона називалася. Книга – унікальне, феноменальне творіння людства... читати далі >>>
(джерело: сайт "Украинская литература")
Перша друкована книга в Україні
Завершення Іваном Федоровичем 15 лютого 1574 р. друкування свого першого у Львівській типографії видання - “Апостола” - не лише підбивало підсумок річної праці майстра у місті Лева (роботи над книгою розпочались 25 лютого 1573 р.), а й ознаменувало собою початок книгодрукування на українських землях. Вибір Іваном Федоровичем тематики свого першого на українських землях видання дослідники пояснюють, насамперед, його тісними зв'язками з освіченими мирянами і духовенством Львова, котрі піклувались про забезпечення можливостей для подальшого розвитку освіти в Україні. Крім того, у майстра вже був досвід друкування подібної праці в Московській друкарні. Львівський “Апостол” багато в чому повторює московський першодрук... читати далі >>>
(джерело:сайт "Хроніки Люберта" )
Як народжується книга: секрети виробництва паперу
Папір виготовляють на паперових фабриках. З лісу на фабрику привозять колоди. Найчастіше використовують лісові породи дерев: сосну, ялину, березу — а також евкаліпт, тополю, каштан. На спеціальному майданчику з колод здирають кору та подрібнюють на друзки. Потім на конвеєрі друзки транспортують до целюлозного заводу, де вони варяться у спеціальному розчині. Внаслідок цього виходить целюлоза — основна сировина для виготовлення паперу. Цікаво! З одного дерева виходить 2857 учнівських зошитів на 12 сторінок .Однак щоб виростити доросле дерево, потрібно 60 років. Ось чому потрібно обережно користуватися підручниками та зошитами, адже все це — зрубані дерева... читати далі >>>
(джерело: дитячий портал "Пустунчик")
Найдовша біографія у світі, видана в книгах – це біографія Вінстона Черчилля, британського політичного діяча, Прем’єр-міністра Великої Британії, письменника. Про нього видано 22 томів біографії
Себастіан Гаффнер /1907–1999/ – псевдонім знаного німецького журналіста, письменника, публіциста та історика Раймунда Претцеля, найвідомішого за книжками «Вінстон Черчілль» (1965), «Зраджена революція» (1969), «Самогубство Німецького Райху» (1970), «Гітлер. Примітки до біографії» (1978). Попри те, що Гаффнер у своїх працях зосереджується переважно на темі новітньої історії Німеччини, зокрема Німецького Райху (1871–1945), він, усе ж, ніяк не міг оминути постаті сера Вінстона Черчілля, прем’єр-міністра Великобританії часів Другої світової війни. Неординарна особистість і харизматичний політик, заслуги якого у переломі ходу війни і подальшій перемозі союзницьких сил над країнами Осі важко, а то й неможливо, переоцінити, Вінстон Черчілль і досі викликає жвавий інтерес, а подробиці його життя і становлення політичної кар’єри можуть слугувати добрим прикладом людини, яка навіть на найвищих щаблях влади і у найважчі часи не зрадила ні своєї країни, ні себе, ні своїх ідеалів, що є надзвичайною рідкістю для великої політики, особливо якщо перебувати на вістрі доленосних подій, що змінюють хід світової історії. Постать Вінстона Черчілля (1874–1965), представника давньої аристократичної родини, британського прем’єр-міністра часів Другої світової війни та Нобелівського лауреата з літератури, бентежила уми багатьох істориків. Чудову нагоду дослідити життя Черчілля мав німецький письменник та історик Себастіан Гаффнер, який з 1938 до 1954 року жив у політичному екзилі в Лондоні... читати далі >>>
(джерело: сайт "Культура читання і мистецтво книговидання")
Найпопулярніший у світі автор – письменниця Агата Крісті.
Да́ма Ага́та Ме́рі Клари́сса Крі́сті, ле́ді Малло́вен, уроджена Мі́ллер (англ. Dame Agatha Mary Clarissa Christie, Lady Mallowan [née Miller]; публікувалася під власним ім'ям і під псевдонімом Ме́рі Ве́стмакотт [англ. Mary Westmacott]; 15 вересня 1890, Торкі, Девон — 12 січня 1976, Воллінгфорд, Оксфордшир) — англійська письменниця, одна з найвідоміших у світі представниць детективного жанру, творець класичних персонажів детективної літератури — Еркюля Пуаро та міс Марпл. За кількістю перекладів (понад 100 мовами світу) і сумарним накладом друкованих видань (понад 2 млрд примірників) книги Агати Крісті посідають третє місце в історії після Біблії та творів Вільяма Шекспіра. Крім того, драматургічним творам письменниці належить рекорд за найбільшим в історії числом театральних постановок. П'єса Крісті «Мишоловка», уперше поставлена 1952 року, дотепер безупинно демонструється на підмостках Лондона... читати далі >>>
(джерело: сайт "Вікіпедія")
Найбільша книга в світі
Атлас Кленке, який вважається найбільшою книгою в світі, вперше представлять публіці на виставці в Британській бібліотеці, присвяченій географічним мапам. Атлас заввишки 1,75 метра і шириною 1,9 метра був подарований голландським купцем Йоханнесом Кленке королю Англії Карлу II у 1660 році з нагоди реставрації монархії. Таким чином купець сподівався завоювати симпатії Карла. У книзі знаходяться — 39 географічних мап, в тому числі мапи земних континентів, Британії та інших європейських країн. Для того щоб підняти атлас, потрібно шестеро осіб. На виставці його демонструватимуть в розгорнутому вигляді... читати далі >>>
(джерело: сайт "ЛітАкцент")
Однією із найтовстіших друкованих книг в світі є книга
Інтернету – WIKIPEDIA
Безумовно, кожний користувався електронною енциклопедією WIKIPEDIA. Дизайнер Rob Matthews надумав втілити ідею паперової версії цієї електронної енциклопедії у однотомному варіанті. Кількість сторінок видання перевищує 5000! Користуватися цією версією Вікіпедії трохи незручно — але, тим не менше, ця книга здається найтовщою! У Лондоні була представлена публіці книга, яка по своїй товщині перевершила попереднє досягнення, зафіксоване в Книзі рекордів Гіннеса. Повне зібрання творів Агати Крісті (Agatha Christie) про міс Марпл (The Complete Miss Marple) в одному томі містить 4032 сторінки, має корінець шириною 322 см і важить більше 8 кілограмів. Було надруковано 500 копій цього малопридатного для читання видання, придбати яке ... читати далі >>>
(джерело: сайт "Факт видавництво")
Іван Федоров Друкар
Іван Федорович, Іва́н Федоро́в, Іван Феодорович, Друкар (1510–1530, Велике князівство Литовське — помер 5 (15) грудня1583, Львів) — діяч східнослов'янської культури, один із перших східнослов'янських типографів, а також гравер, інженер,ливарник. Разом із білорусом Петром Мстиславцем видрукував 1564 року в Москві свою першу книгу — «Апостол». 1566-го через переслідування з боку вищого російського духівництва та боярства покинув Москву та переїхав до Великого князівства Литовського. У вересні 1572 переїхав до Львова, де 1574-го уклав і надрукував перший східнослов'янський посібник — «Буквар» з граматикою та у цьому ж році здійснив друге видання «Апостола».снує декілька версій походження Івана Федоровича Григорука (відомо, що у своєму друкарському знакові він використовував шляхетський герб Григорук). 1532-го, за деякими версіями, здобув ступінь бакалавра Яґеллонського університету, (Краків) — у «промоційній книзі» університету є відповідний запис 1532 року стосовно особи... читати далі >>>
(джерело: Вікіпедія)
Степа́н Дро́пан — перший львівський друкар, що працював у місті в XV ст. За повідомленням монахів (1791), 1460 року Степан Дропан подарував монастирю святого Онуфрія у Львові свою власну друкарню.За дослідженнями українських та закордонних учених, у середині XV ст. у Львові працювала друкарня Степана Дропана, заможного львівського міщанина, який, судячи з архівних документів, подарував згодом цю друкарню Свято-Онуфріївському монастирю. Свого часу друкарня потрапила до Степана Дропана завдяки його тестю — Яну Зоммерштайну, пам'ять про котрого залишилася у львів'ян дещо трансформованими назвами — передмістя Замарстинів і Замарстинівської вулиці. Ці факти дають науковцям підстави вважати, що українське друкарство почалося у Львові в XV ст. і мало корені з тогочасних німецьких князівств, а не з Московії XVI ст., як на тому наполягають науковці Росії. Саме до монастиря Св. Онуфрія через 112 років, у 1572 р., приїхав Іван Федорович, щоб відродити друкарство в місті. Про це, зокрема, свідчать слова з післямови «Апостола» (1574), викарбувані також на надгробку Федоровича... читати далі >>>
(джерело: Вікіпедія)
Поняття авторського права
Творча діяльність людей є надзвичайно різноманітною. Результати такої діяльності також характеризуються різноманітністю. В одному випадку це можуть бути літературні, музичні твори, а в іншому - винахід, раціоналізаторська пропозиція, корисні моделі тощо. Але у будь-якому випадку об´єкти творчої діяльності людей потребують правової охорони. Правова охорона творів у галузі літератури, науки, мистецтва, зокрема статей, монографій, дисертацій, картин, музичних творів, творів скульптури, архітектури, фотографій здійснюється авторським правом. Об´єкти, що охороняються авторським правом, для одержання правової охорони не потребують подання спеціальної заявки, проведення експертизи і державної реєстрації... читати далі >>>
(джерело: сайт "Електронна бібліотека підручників")
Ключовим моментом у розвитку авторського права послужив винахід друкувального верстата винахідником Гуттенбергом у XV столітті, що уможливило копіювання літератури механічним способом, а не переписуванням від руки. Однак це вимагало великих додаткових витрат. У цих умовах знадобився захист від конкуренції з боку виготовлювачів і продавців незаконних копій. Королі в Англії і Франції і курфюрсти в Німеччині стали надавати підприємцям привілею у вигляді виключних прав на відтворення друкованих копій і їхнє поширення протягом обмеженого терміну. У випадку порушення цих прав здійснювалися примусові міри захисту через накладення штрафів, арешти, конфіскації незаконних копій і вимоги відшкодувати можливий збиток. Із впровадженням друкарства різко виріс обсяг продажів, а отже і доход друкарів і продавців. Тому автори книг поруш питання про захист своїх прав... читати далі >>>
(джерело: сайт "Буковинська Бібліотека")
